Зараз ніхто не зможе сказати, що першим дістало свою назву – божественний фрукт із дрібними червоними зернятками або камінь того ж кольору. Цікаво, що і зерно граната і камінь зовні дуже подібні. До того ж і плід, і мінерал мають південно-східне походження. І тому і іншому споконвічно надавали особливі напівміфічні властивості.
Про нього чули усі. І майже кожна людина на планеті Земля його куштувала. Хтось називає його фруктом, хтось ягодою, хтось просто плодом.
У перекладі з латинської слово granatus означає «насінний». Насправді це ягода, що містить до 700 зерен червоного кольору, інтенсивність якого міняється залежно від сорту.
У природі існує 12 видів граната, які відрізняються по кольору шкірки, зерен, вмісту кислоти й ступеню терпкості.
Гранат іменують “королем вітамінів”, а його цілющі властивості давним-давно були оспівані Гіппократом і Авіценною. Із стародавніх часів він вважався скарбом, а першими, хто відкрив його цілющі властивості, були стародавні єгиптяни.
Гранат – один із символів Азербайджану й Вірменії. Тут його називають “королівським”, тому що кожен плід несе на собі маленьку корону. Він зображений на багатьох емблемах Турецьких міст і дав назву іспанському місту Гранада, також ставши його символом.
Про нього згадується в Корані, як про одну із кращих речей, створених Аллахом.
А ще є думка, що саме гранат був тим “райським яблуком”, яким спокусилася Єва.
Його ж вважали і символом вірності – стародавні греки вірили, що перше гранатове дерево на Кіпрі посадила богиня любові Афродіта. Гранат здавна вважався символом родючості й багатства, жагучого кохання й справедливості.
Гранат – один з небагатьох плодів, який використовують весь, без залишку. Навіть насіння від зерен граната коштує дуже дорого, тому що з нього отримують дуже коштовну олію або перемелюють і додають у різні блюда і соуси. Шкурки граната входять до складу вермуту. Вони незвичайно ароматні та використовуються так само при готуванні різних аперитивів і напоїв. Їстівна частина граната складає лише 59% від усього плода.
Щороку 26 жовтня в Азербайджані відзначається свято граната. Тут вирощують найсмачніші гранати у світі, що мають оптимальне співвідношення кислот і цукрів, менш різку терпкість.
Це й вітаміни С, В₁, В₂, В₆, В₉, К, Е, РР, великий вміст провітаміну А (каротина), пектин, органічні кислоти – лимонну, яблучну, фолієвау та інші, п’ятнадцять амінокислот, п’ять з яких – незамінні, тобто не синтезуються організмом самостійно, танинами (дубильними речовинами). У його складі містяться мінеральні речовини: натрій, магній, залізо, фосфор, кальцій, мідь. У ньому стільки калію, що з ним не може посперечатися жоден фрукт.
Кислуватий терпкий смак гранатового соку не тільки добре вгамовує спрагу, але й поліпшує апетит і травлення. Велика кількість фолацину, пантотенової кислоти й вітаміну В₆ обумовлюють його вплив на процеси обміну й синтезу білків в організмі, на обмін жирів і вуглеводів.
Фолацин, пектинові речовини, а також Таніни роблять гранат корисним при запаленнях шлункого-кишкового тракту. Він діє закріплюючи при розладах шлунку.
Гранат лідирує по вмісту пунікалагіну та інші антиоксидантів, які зміцнюють стінки судин і знижують рівень “поганого” холестерину, що запобігає утворенню бляшок.
Крім того, пуникалагин перешкоджає розвитку хвороби Альцгеймера, зменшує вирогідність запальних процесів у головному мозку й сповільнює вікові деменції.
Вітамін К відіграє значну роль в обміні речовин у кістках і сполучних тканинах, що сприяє вповільненню деформації хрящових тканин, яки приводять до остеоартрозу. Гранатовий сік багатий фітонутрієнтами, які знімають запалення та зменшують припухлість хрящових тканин.
Згідно з дослідженням Американської асоціації досліджень рака вживання граната в кілька разів знижує ризик раку молочної залози.
Про гранат можна говорити нескінченно. Але Ви самі можете легко все прочитати. В Інтернеті присутнє майже десять мільйонів статей про гранат.
А нам залишається сказати, що ми розливаємо справжній гранатовий сік з Азербайджану.