Це цікаво

У стародавніх книгах зустрічаються рецепти виготовлення вин з березового соку. В однієї з документальних книг письменник Євгеній Перм’як описує виготовлення з березового соку іскристого вина. Напій називався «Берсо». В 1936 р. під Свердловськом було організовано експерементальне виробництво березових вин.

Березовий сироп.

У США, Росії, Канаді, Східній Європі з березового соку іноді варять березовий сироп, за аналогією із кленовим. Його одержують зазвичай безпосередньо в лісі, випаріваючи. Зі 100 літрів березового соку виходить 1 літр сиропу ясно-жовтого кольору, по смакові, що нагадує мед з характерним присмаком. Усього у світі близько 20 виробників березового сиропу. Як правило, це невеликі фермерські господарства.

В 1946 р. інститут харчування АМН СРСР рекомендував спосіб готування березового квасу. В 1968 р. ВНИИПБП (інститут пиво – безалкогольної промисловості) розробив технологію виробництва квасу з березового соку. У сік додавали цукор, дріжджі й молочнокислі бактерії. Після шумування квас прохолоджують до 6 °C, декантируют, підсолоджують, розливають у пляшки і укупорюють.

Березовий сік можна методом випарювання згустити до сиропу, що містить 60 % цукру. Такий сироп має лимонно-білий колір і густоту меду

У СРСР було налагоджено промислове виробництво дешевого консервованого березового соку, що розливався в трилітрові скляні банки (склянка соку коштувала 8 копійок, це був один з найдешевших соків).

Наприкінці квітня в г. Всеволожск Ленінградської області проводиться щорічний Фестиваль березового соку. На фестивалі демонструється робота березового сокопровода, що з’єднує в єдину систему близько 40 беріз потоку, що й має швидкість, більш 7 літрів у годину

Сокодвижение навесні відбувається у всіх дерев, але практичне застосування, крім березового, має сік американського (ясенелистного) клена (Acer negundo) і цукрового клена (Acer saccharum).

На південно-сході Канади й північний сході США (особливо в штаті Вермонт), навпаки, кленовий сік широко використовується, в основному, для одержання сиропу.

На Русі березовий сік сбражувався в теплі у великих відкритих бочках. В результаті шумування одержували солодкуватий слабоалкогольний напій. До X-XI століть березовиця була основним літнім напоєм, і лише пізніше її місце зайняв квас.